Опис

Напрямок досліджень в лабораторії: вивчення псі-випромінювання, практична реалізація функціонування пристроїв на основі випромінювачів Кайманова. Лабораторію створено для глибокого пропрацювання частини результатів досліджень лабораторії Х-18. Додатково розширивши підземне бомбосховище заводу біля озера Янтар, було отримано одночасно і приміщення потрібного розміру, і візуальне прикриття для входу до лабораторії. На основі досліджень Х-19, вчені на чолі з професором Приходьком Павлом Степановичем створили установку «Я-1М», яку згодом сталкери назвали «Мозок у колбі». Ця установка була джерелом потужного псі-випромінювання широкого спектра та потребувала значного охолодження для стабільної роботи. Наразі не встановлено, чи мала ця установка власну свідомість, але є непрямі докази, що вона використовувалася для обчислення певних даних. Для досліджень впливу установки «Я-1М» на людину залучалися в’язні, частина яких у процесі опромінення мутувала та розвинула псі-навички. Водночас зафіксоване погіршення когнітивних здібностей піддослідних. Таких мутантів — результатів експериментів продовжували досліджувати на місці, а також відправляли до лабораторії Х-5. Також були спроби синхронізувати роботу установки «Я-1М» та псі-організмів з Х-19, але свідчення про успіхи у цьому напрямі відсутні. Після другої аварії дослідні зразки залишили лабораторію, а персонал, ймовірно, зазнав потужного псі-впливу та згодом загинув. «Я-1М» без належного контролю та охолодження почала випромінювати потужне псі-випромінювання, яке навіть вийшло на поверхню та негативно вплинуло на все живе, що перебувало неподалік заводу. Згідно з даними професора Сахарова, цей вплив був не тільки ментальним, але й фізичним, що призвело до мутацій деяких сталкерів та військових у снорків. Після вимкнення установки Стрільцем у 2012 році, рівень псі-впливу на території заводу суттєво впав, але не зник остаточно. Зараз вхід до лабораторії завалений, а через потужне псі-випромінювання немає можливості відновити роботу лабораторії без загрози персоналу Інституту.

З щоденника професора Степановича Вчений: Останні місяці я уважно спостерігаю за роботою Х-18. Формально — без зауважень, але дедалі частіше повертаюся до одних і тих самих записів. Інфраструктура об’єкта явно не розрахована на поточне навантаження, особливо з огляду на експерименти з елементами випромінювача доктора Кайманова. Пікові значення псі-фону залишаються нестабільними. Захисні контури Х-18 витримують їх не завжди однаково, і хоча перевищення короткочасні, вони занадто часто повторюються. Зафіксовані побічні ефекти поки що не критичні, але мають тенденцію до накопичення: збої орієнтації персоналу, фонові псі-резонанси, прискорений знос вимірювальних приладів. Частину даних доводиться перевіряти повторно — не через методику, а через умови. Окрема проблема там — система охолодження. Вона працює близько до верхніх меж, що вже призводило до аварійних зупинок і втрати матеріалів. Я не беруся оцінювати управлінські рішення Х-18, але враховую ці фактори у власних розрахунках. У нас в Х-16 ситуація інакша. Проєктування передбачало тривалу роботу з широкоспектральними псі-джерелами, а команда має практичний досвід саме в таких умовах. Це дозволяє не відволікатися на стабілізацію середовища й зосередитися на результатах. Біооб’єкти демонструють дедалі цікавіші реакції на псі-поля. Поки що я обмежуюся фіксацією спостережень, але іноді виникає відчуття, що ми маємо справу не лише з відповіддю на вплив, а з чимось більш узгодженим. Ні, не маю жодних причин відмовляти їм у переїзді до нашої лабораторії. Треба написати доктору Калугіну.

Цікаві деталі

📌 Лабораторія є унікальним прикладом поєднання передової фізики (випромінювачі Кайманова) та біотехнологій. Установка «Я-1М» — це фактично гігантський вирощений біологічний орган, підключений до складної системи життєзабезпечення та охолодження, що робить лабораторію більше схожою на живий організм, ніж на науковий об'єкт. 📌 Вибір місця біля озера Янтар був не випадковим. Вода озера та болотиста місцевість слугували додатковим природним поглиначем для частини надлишкового випромінювання, хоча з часом це призвело до повної деградації екосистеми навколо та появи чисельних популяцій зомбованих. 📌 Згідно з даними Сахарова, саме викид з Х-16 після другої аварії став каталізатором появи снорків. Поєднання хімічних відходів заводу, радіації та специфічного спектра «Я-1М» призвело до того, що люди не просто гинули, а перетворювалися на агресивних тварюк, що втратили мову, але зберегли тваринну спритність. 📌 Саме Х-16 була «кузнею» найбільш небезпечних псі-мутантів. Ті результати експериментів, що виживали, але втрачали людську подобу (контролери та бюрери), сортувалися саме тут. Найбільш стабільних відправляли в Х-5 для подальшого вивчення їхнього бойового потенціалу. 📌 Професор Павло Приходько, який очолював розробку «Я-1М», фактично став заручником власного винаходу. Його амбіції перевершити Х-18 призвели до того, що він ігнорував ознаки «ментального тиску» установки на персонал, що врешті-решт і призвело до загибелі всіх вчених у лабораторії.