Проєкт «НИТКА»

УІДК-1 «НИТКА-1П» (установка індивідуальної дистанційної комунікації). В основі проєкту лежить теорія біологічного радіозв'язку — гіпотетична можливість передачі думок, образів та емоційних станів (ментальної інформації) безпосередньо від мозку до мозку або від мозку до технічного приймача без використання стандартних звукових чи візуальних каналів. Проєкт був заснований у 1966 році молодим доцентом КАПА Сахаровим. І звіт ПР-НТ 2130 вказує на критичні недоліки ранніх версій: малий радіус дії (сигнал швидко згасав, що вимагало будівництва потужних антен-підсилювачів) та слабка стійкість до перешкод (ноосфера Землі створювала «шум», який викривляв ментальні повідомлення, перетворюючи їх на галюцинації). Хоча проєкт починався як засіб зв'язку, його справжній потенціал розкрився під час роботи над програмою «S.T.A.L.K.E.R.». Професору Каланчі вдалося адаптувати старі напрацювання «НИТКИ» для під'єднання до Центру керування у підземеллях Прип'яті (лабораторія Х-0). Згодом це дозволило використовувати людський мозок як вузол у глобальній мережі, здійснювати зчитування псі-випромінювання живої істоти, передавати команди безпосередньо в підсвідомість.

Представник: «S.T.A.L.K.E.R.» — це назва програм з кодування людини на виконання певних задач. На підходах до Центру Зони ми розмістили кілька псі-установок. Найбільша з них відома вам як «Випалювач мізків». Усі, хто намагається пройти до Центру Зони, потрапляють під наш контроль. Потім вони проходять кодування, стають нашими агентами й отримують татуювання S.T.A.L.K.E.R. Розсилаючи їх Зоною, ми впливаємо на перебіг подій і убезпечуємо себе.

Технології, відпрацьовані в проєкті «НИТКА», стали фундаментом для створення найвідоміших пристроїв та явищ, які сьогодні є важливим елементом у структурі Мережі «X» в Зоні. Мережа «X» — інфраструктура на основі псі-випромінювання, яка об’єднує всі пристрої Проєкту «X» та забезпечує їх функціонування на території ЧЗВ.

Звіт щодо проєкту «НИТКА» Поточний стан проєкту «НИТКА» Від початку проєкту в 1966 році молодим і талановитим доцентом КАПА Сахаровим і аж до цього року нікому не вдавалося просунутися далі базових експериментальних результатів виробу УІДК-1 «НИТКА-1П» — установки індивідуальної дистанційної комунікації. Та попри те що проєкт офіційно було призупинено через технічні обмеження (незначний радіус дії та слабка стійкість до перешкод), професору Каланчі вдалося досягти значного поступу в допрацюванні й налаштуванні обладнання для під’єднання до центру керування програмою «СТАЛКЕР». Це дало новий поштовх до розвитку та аналізу концепції прийому-передавання ментальної інформації на відстані, заснованій на принципах біологічного радіозв’язку. Звіт ПР-НТ 2130

1986 рік, аварія на ЧАЕС

26 квітня 1986 року о 1:45 відбулася наймасштабніша техногенна катастрофа в історії людства. Це була подія, яка змінила ставлення світу до мирного атома та мала колосальні екологічні, політичні та соціальні наслідки. 26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Відбулось масштабне забруднення території радіоактивними речовинами. Всіх мешканців було евакуйовано і створено Чорнобильську Зону відчуження. Катастрофа відбулася під час планового вимкнення четвертого енергоблоку для проведення технічного випробування. Оператори мали перевірити, чи зможе турбіна, що обертається за інерцією, виробляти достатньо електроенергії для живлення насосів охолодження у разі аварійного знеструмлення. Через диспетчерські обмеження випробування почалися з великою затримкою. Потужність реактора впала нижче безпечного рівня, що призвело до його нестабільності («отруєння ксеноном»). Щоб підняти потужність, оператори витягли майже всі регулюючі стержні, які контролюють швидкість ланцюгової реакції. О 01:23:40 було натиснуто кнопку аварійного захисту АЗ-5. Однак через конструктивні недоліки реактора РБМК-1000 (так званий «кінцевий ефект»), введення стержнів лише прискорило реакцію. Протягом кількох секунд відбулося два потужних вибухи. Дах четвертого енергоблоку вагою 2000 тонн було підкинуто в повітря, а активна зона реактора повністю зруйнувалася, викинувши в атмосферу величезну кількість радіоактивних речовин. Наслідки аварії виявилися настільки серйозними, що уряд Радянського Союзу був змушений провести термінову евакуацію прилеглих населених пунктів. Заражені території в радіусі тридцяти кілометрів від станції перетворилися на Зону повного відчуження. Основними ізотопами були йод-131 (короткоживучий, але небезпечний для щитовидної залози) та цезій-137 (із періодом напіврозпаду близько 30 років). Навколо станції було створено 30-кілометрову зону, з якої евакуювали понад 115 тисяч людей. Міста Прип’ять та Чорнобиль стали безлюдними. У гасінні пожежі та очищенні території брали участь сотні тисяч людей (понад 600 000 осіб). Багато з них отримали високі дози опромінення. Після спорудження об'єкту «Укриття» (Саркофага) радіаційний фон суттєво впав, що дозволило зробити з Зони відчуження полігон для експериментів.

Представник: Чорнобильська АЕС була найбільш придатним місцем для наших експериментів. По-перше, після аварії 1986 року тут залишилося дуже мало людей, тому ми могли вільно працювати. По-друге, станція забезпечувала нас енергією, необхідною для роботи установок. По-третє, поряд зі станцією знаходилися потужні антени, які використовувалися в експериментах щодо впливу на свідомість людей.

Ноосфера. Теорія Вернадського

Теорія Ноосфери (від грец. noos — розум і sphaira — куля) — це вчення про новий стан біосфери, у якому розумова діяльність людини стає головним чинником її розвитку. Хоча термін запропонували французькі вчені Едуар Леруа та П’єр Теяр де Шарден, саме український природознавець Володимир Вернадський надав йому наукової глибини та системності. Вернадський розглядав появу розуму не як випадковість, а як закономірний етап розвитку планети. Він виділяв три основні стадії: • Геосфера: Нежива матерія (гірські породи, мінерали). • Біосфера: Сукупність усіх живих організмів та середовища їхнього існування. • Ноосфера: Біосфера, що докорінно перебудована свідомістю та працею людини. Вернадський не вважав, що ноосфера настане сама собою. Він виділив кілька необхідних умов: • Інформаційна єдність (Створення всесвітньої системи передачі інформації (що ми бачимо зараз як Інтернет), • Демократизація (Рівність усіх людей та відсутність воєн), • Науковий прогрес (Використання нових джерел енергії та раціональне використання ресурсів), • Підвищення добробуту (Подолання голоду та злиднів). Сьогодні вчення про ноосферу перегукується з ідеями сталого розвитку та екологічної безпеки. Вернадський попереджав: якщо людство не навчиться керувати своєю могутністю за допомогою розуму, воно може зруйнувати біосферу і себе разом з нею.

1987 рік. Проєкт «Х»

У 1987 році розпочали будівництво лабораторій. Після аварії на ЧАЕС секретна впливова організація, яка називає себе «Наглядрада», запускає Проєкт «Х», щоб знайти джерело Аномальної енергії заради блага всього людства, яке стане новою віхою технологічного прогресу. Ідеальним місцем для запуску Проєкту «Х» стала Чорнобильська Зона Відчуження. Справжня мета організації — встановлення контролю над Ноосферою, інформаційним полем Землі. В ЧЗВ організація будує мережу секретних лабораторій з індексом «Х» (ікс) та починає фінансувати різні експерименти над тваринами і, навіть, людьми. Головним проєктом вчених став проєкт «Ноосфера». Спочатку вчені прагнули встановити прямий ментальний зв'язок і контроль над свідомістю, використовуючи природне біологічне випромінювання мозку (альфа-псі). У лабораторії Х-18 проводилися жорстокі експерименти «in vivo» для вивчення емісії цих хвиль, що призвело до створення перших прототипів установок індивідуальної комунікації (УІДК-1 «НИТЬ-1П»). Однак вони швидко зіткнулися з технічними обмеженнями органічного мозку: малим радіусом дії та вразливістю до зовнішніх завад.

Документація проєкту «Ноосфера», 1989 р. Знайдено в архіві Х-7 За звітами Лабораторії Х-18, у процесі дослідження роботи мозку розумних істот було зафіксовано альфа-псі — емісія хвиль біологічного псі-випромінювання. Я не знаю, де Калугін Петро Ілліч бере піддослідних, але після розповідей колег жодного стосунку до них і їхніх форм досліджень мати не хочу. Щоправда, звіти в результаті цих чортових «in vivo» методів приходять дуже корисні. В обладнаному пункті тропосферного зв'язку (ПТЗ) було доволі успішно проведено експериментальну перевірку виробу УІДК-1 «НИТЬ-1П» — установки індивідуальної дистанційної комунікації. Побічним ефектом виявилися паразитні наведення, що вказує на взаємозв'язок псі-випромінювання з певним потужним зовнішнім інформаційним полем. Виявлені проблеми: - незначна відстань дії установки (не більше ніж 50 м); - слабка стійкість до перешкод; - паразитні наведення від значно більш інтенсивного джерела псі-поля невідомого походження.

Усвідомивши слабкість біологічного підходу, група перейшла до розробки техногенних методів впливу, відкривши бета-псі — електромагнітну симуляцію псі-випромінювання. Це дозволило проєктувати потужні генератори та антени, як-от «Веселка» в лабораторії Х-10, які могли транслювати сигнал на великі відстані та придушувати волю живих істот. Саме на цьому етапі вчені почали розглядати технології не лише як засіб зв'язку, а й як інструмент глобального «придушення агресії» та маніпуляції масами.

Документація проєкту «Ноосфера», 1991 р. Знайдено в архіві Х-7 Біологічне псі-випромінювання за своєю природою має фундаментальні обмеження, які не видається можливим здолати в найближчому майбутньому. Єдиний варіант — вирощувати мозок колосальних розмірів, і в Х-16 навіть є група охочих на чолі з Приходько П. С., але це не той шлях, який приведе нас до ноосфери. Під час пошуку альтернативних шляхів основну ставку робимо на електромагнітний генератор псі-випромінювання, що в перспективі дасть змогу: - збільшити потужність енергії каналу передачі; - забезпечити «тунелювання» для захисту від перешкод; - збільшити відстань впливу. Робота групи приводить до успіху відкриття бета-псі, заснованій на електромагнітній симуляції псі-випромінювання. У найкоротші терміни готуємо фізичний прототип.

Стенограма засідання ЦК з питання будівництва горизонтного фокусуючого випромінювача 5Н32 ...ще недостатньо вихідних даних, необхідно продовжити експериментальні роботи. СУСЛОВ: У порядку заперечення слово має доктор Кайманов. КАЙМАНОВ: Ми свого часу почали проєктувати синхрофазотрон, не маючи завдання і не знаючи, як до цього підійти. Не можна протиставляти науково-дослідні та інженерно-конструкторські роботи. (рукописна помітка: Міністр оборони?) САЛТИКОВ: Ми не маємо баз поблизу континентальної частини США, але задачу раннього виявлення старту МБР з території основного противника з 1971 року вже виконує Дуга-1, дослідний зразок ЗГРЛС у Миколаєві, і виконує успішно. РАТМАНСЬКИЙ: Відчасти... (рукописна помітка: Держприйомка?) САЛТИКОВ: Я продовжу. Тому, щодо Проєкту «X», я б поставив задачу розробки системи придушення старту, а не пізнього реагування на нього. Реалізація такої задачі для нашої країни надзвичайно, життєво важлива. Тому, попри відсутність багатьох вихідних даних, необхідно йти на ризик і створювати дослідний зразок. Прошу вас докласти всіх зусиль і забезпечити ресурси для продовження робіт над проєктом поблизу Чорнобильської АЕС.

1992 рік Вчені почали роботу за трьома напрямками: дослідження ноосфери, рекультивація земель та програма «Універсальний солдат». Кінцевою та найамбітнішою метою вчених було підтвердження існування Ноосфери — інформаційного поля Землі — та встановлення повного контролю над ним. Вони намагалися знайти спосіб «під’єднатися» до цього поля, щоб отримати доступ до колективного розуму людства та коригувати його. Всі їхні розробки, від локальних випромінювачів до масштабних антенних комплексів, були лише підготовчими кроками до створення глобальної мережі, здатної змінювати саму природу людського мислення заради ілюзорного «блага всього людства».

Документація проєкту «Ноосфера», 1993 р. Знайдено в архіві Х-7 Частина групи під керівництвом Чубко В. М. працює в Лабораторії Х-10. Випробували всенаправлену антену псі-випромінювача з електромагнітним збудженням «Веселка». Проблема: Модулятор забезпечує поле розсіювання незначного радіуса дії (близько одного кілометра) та погано ізольований від навколишнього псі-ефіру, що створює незначний рівень фону-інтерференції. У результаті безпосередній негативний вплив на все живе й розумне в радіусі дії установки. Висновки й документація передані до лабораторії Х-8, якою керує Лебедєв Н. А. Суслов розповів, що після відповідного допрацювання там розглядають «Райдугу» як потенційний «придушувач агресії». Впізнаю романтика Каланчу. Хай запропонує свої ідеї Дмитру Стрижу з НДІ «Агропром»: гадаю, вони знайдуть спільну мову. Дійшли неочікуваних висновків. На жаль (чи на щастя?), наші технічні складнощі, можливо, спричинені наявністю якогось інформаційного поля, яке оточує всю Землю. Пишу й не вірю: ноосфера? «Райдуга» побудована й випробувана, але для перевірки «неймовірної» теорії потрібне щось менше з можливістю фокусування пучка.

1995 рік, Карибський експеримент

Карибський експеримент 1995 року став фундаментальною точкою перелому в історії Проєкту «Х». Якщо раніше вчені лише теоретизували про існування інформаційного поля Землі, то цей дослід перевів ноосферу з розряду філософських концепцій у площину прикладної фізики. Вдала передача сигналу через псі-поле на судно в Карибському морі. У результаті чого утворився перший Альфа-артефакт. Ключем до експерименту став винахід вченого Суслова — варіометр. Це був перший електромагнітний псі-посилювач, здатний генерувати потужність, еквівалентну людському мозку в стані пікової активності. Це дозволило відмовитися від нестабільних біологічних джерел (піддослідних людей) на користь контрольованої машини, здатної транслювати псі-сигнал на величезні відстані.

Звіт про Карибський експеримент, 1995 р. Знайдено в архіві Х-7 Суслов зібрав цікаву машинку — варіометр, електромагнітний псі-посилювач з блоком модуляції. Потужність на виході виявилася на рівні мозку в активному стані, що дало змогу провести Карибський експеримент для перевірки гіпотези про існування ноосфери. Прикладаю виписку зі звіту. Умови проведення: острів в акваторії ставка-охолоджувача ЧАЕС, Лабораторія Х-6. Джерело випромінювання: корабель дальнього зв'язку НДС «ОРОЛ», обладнаний експериментальним варіометром Суслова. Для досягнення загоризонтної дальності було використано принцип відбиття електромагнітного псі-пучка від нижніх шарів іоносфери. Приймач випромінювання: острів Орчіла в акваторії Карибського моря. Судно НДС «АГАР». Результати й наслідки: Після обробки отриманих даних та дослідження характеру внесених спотворень теорія про існування ноосфери дістала експериментальне підтвердження. У результаті впливу пучка псі-енергії, який не лише відбився від іоносфери, але й «зачепив» ноосферу, на судні-приймачі в Карибському морі утворився згусток матерії невизначеного походження, який отримав кодову назву «Об'єкт Альфа». В умовах найсуворішої секретності артефакт доставлено на територію ЧЗВ для проведення глибших досліджень персоналом особливої групи зі складу Проєкту «Х».

Вчений групи «Альфа»: Вона існує. Те, що нещодавно вважалось маргінальною ідеєю в наукових колах, було доведено на практиці. Ми змогли довести існування ноосфери. Слід віддати належне професору Каланчі — він зміг налаштувати обладнання судна таким чином, що всі наші піддослідні зразки отримали та виконали команди в точності до найменших деталей. Далін — хитрий щур. Спочатку сумнівався в правильності нашого методу, а тепер намагається всіх переконати, що саме він підкинув ідею Кайманову з його ретрансляторами. Передивляючись звіт вимірювання Тау-хвиль, на 10-й хвилині 14 секунді передачі було виявлено сильний стрибок, після чого відбувся суттєвий спад якості сигналу. Згідно даним, які передала команда науково-дослідного судна, антена номер чотири була суттєво пошкоджена незрозумілим утворенням, яке утворилось наче нізвідки в приймачі пристрою. Команда вже чекає його для більш детального дослідження.

Головним результатом став не лише успішний прийом сигналу судном НДС «АГАР» біля острова Орчіла, а матеріалізація енергії: Підтвердження Ноосфери: Спотворення сигналу при прийомі чітко вказали на те, що він взаємодіяв з глобальним полем накопичених людських думок та емоцій. Матеріалізація (Об’єкт Альфа): У точці прийому виник згусток матерії невідомого походження. Це був перший в історії штучний артефакт, породжений не фізичною реакцією, а «виплеском» із ноосфери в реальний світ. Наслідки: Саме «Об’єкт Альфа» став причиною створення спеціальної Лабораторії Х-11, де вчені намагалися зрозуміти, як перетворювати інформацію з ноосфери на матеріальні об'єкти або енергію.

Створення «С-Свідомості»

У середині 90-х на базі лабораторії Х-15 («Орбіта») вчені перейшли від теоретичного та прикладного вивчення ноосфери до перших спроб прямого підключення. Доктор Кайманов описує цей стан як «керований сон», де людина вперше відчула можливість не просто бачити інформаційне поле, а й «корегувати» його зміст. Саме тоді стало зрозуміло, що потужності одного людського мозку недостатньо для стійкого впливу. Це підштовхнуло Валентина Даліна до розробки системи О-КТА — об'єднання восьми капсул у єдину мережу, що згодом стане фундаментом для створення колективного розуму «С-Свідомості».

Щоденник доктора Кайманова, осінь 1996 р. Знайдено серед записів «Орбіти» Працюю на «Орбіті» (Х-15) за першим варіантом, готую капсулу під себе — теоретично все має скластися. Сигнатурний відбиток на станції в Х-3, звісно, ще та задача... Знову доведеться просити Андрія Миколайовича Бурнова прислати (в обхід інструкцій) нові біоматеріали для інкубатора в шахті, оскільки дві години самому в сухій колбі лежати — ще та розвага. Що вже зрозуміло: прототип капсули дає змогу не просто спостерігати за ноосферою — з нею сеанс схожий на керований сон. Ніби ти не пасивний спостерігач, а здається, що можеш «корегувати сутності», хоч і в одному-єдиному псинапсі. Саме «здається»: енергії на завершення взаємодії явно не вистачає. Потрібна інтенсивність трохи вища за один докторський мозок, а значить, і конструкція солідніша за одну капсулу. В. Далін вислухав і після розрахунків оформив ТЗ на систему з восьми капсул. По суті, ми ризикуємо й випробовуємо другий варіант під'єднання. Подивимося, що із цього вийде.

Наприкінці 90-х науковий ентузіазм змінився фанатизмом. Більшість вчених загорілися ідеєю «виправити світ», видаливши з ноосфери «все темне». Кайманов, виступаючи як голос етики та розуму, критикував цю концепцію, розуміючи, що спроба хірургічно відділити добро від зла — це шлях до катастрофи. Поки на північ від ЧАЕС будували генератори та облаштовували пункти зондування («Азимут», «Круг»), а в Х-11 готували майданчик для «Об’єкта Альфа», всередині групи назрівав конфлікт між науковим пізнанням і бажанням «восьми обраних» стати богами.

1998 рік, Х-19

У 1998 році було прийнято рішення спорудити під Саркофагом четвертого реактору псі-установку, яку живить Альфа-артефакт. А в самій станції розташували лабораторію X-19, що здійснювала керування установкою та згодом отримала назву «Моноліт».

Щоденник доктора Кайманова, вересень 1998 р. Знайдено в кабінеті Кайманова в Х-7 Робота кипить: ведеться пошук місця для установки. Доведеться потерпіти, поки обладнають станції на зондування розрідження бар'єра: - пункт і розв'язка «Азимут»; - пункт «Сфера»; - пункт ЗПЗ «Круг». Колеги загорілися ідеєю. Так само як і я. Але — не вірю, що це кажу, — мені не подобається наш ентузіазм. Я все частіше чую обговорення тієї самої цікавої ідеї: під'єднатися до ноосфери та внести до неї зміни, прибравши все темне, що породило людство, зробити світ ідеальним... Мені якось раз навіть довелося взяти себе в руки та озвучити неписані правила наукової етики та місії кожному вченому окремо.

На початку 2000-го року Валентин Далін створив перший прототип екзоскелета для умов роботи підвищеної небезпеки. А вже дослідний зразок 1-го покоління було зібрано в інженерній лабораторії під керівництвом Суслова у 2001 році. Після тестування і усунення основних недоліків костюм 2-го покоління значно полегшив роботу працівників під час будівництва Генераторів у Центрі Зони. В 2001 році, після вдалого експерименту з переналаштування елементів радару «Дуга», з ініціативи вчених Лебедєва та Кайманова почалося активне будівництво антен пригнічувача агресії «Веселка». Його використовували для контролю істот, створених в ході робіт проєкту «Універсальний солдат»: контролерів, бюрерів, псевдогігантів та химер. У подальшому серед сталкерів цей комплекс стане відомим як «Випалювач мізків». В цей же час найперспективнішим проєктом зброї обрано «Виріб №62», всі інші роботи з виробництва зброї припинено. Науково-виробничу базу перенесено на колишній завод «Юпітер» в околицях Прип'яті.

Щоденник доктора Кайманова, березень 2003 р. Знайдено в кабінеті Кайманова в Х-7 Оптимальне місце знайдено північніше від ЧАЕС, авральним темпом ведеться підготовка північного плато, підвозять блоки генераторів — поступ значний. Далін збирає О-КТА, план — об'єднати вісім Капсул, гадаю, із запасом. Лабораторія Х-7 організована оперативно — низький уклін кураторам, тут не посперечаєшся. На південному сході від ставка-охолоджувача організовують лабораторію Х-11 з подіумом під Альфу: вона потрібна як резервний майданчик для налагодження, тестових прогонів і безпечного дистанційного під'єднання до Центру. Але мене турбує цей хворобливий блиск в очах. Що це взагалі означає — «прибрати все темне»? Загальна амністія? А людина, Ecce Homo? Вона ж такою самою лишиться, зі всіма своїми недоліками вродженими. Ну, припустимо, одні помруть щасливими, так нові народяться: як із ними бути? Ні, це все тимчасові заходи, які не дадуть жодного результату.

Валентин Далін: «Наглядрада» — це група впливових осіб, що стояли за Проєктом «Х». Вони хотіли використати наші напрацювання, щоб за допомогою мережі Генераторів по всій планеті отримати контроль над ноосферою. Ми не могли цього допустити. Поки є темне в людстві, є такі як вони. Наш початковий план був у тому, щоби це темне прибрати. Так утворилася «С-Свідомість».

Інструкція запуску О-КТА Знайдено в кабінеті Кайманова в Х-7 ПРОТОКОЛ ЕКСПЕРИМЕНТУ «НООСФЕРА» Інструкція техперсоналу з обслуговування установки О-КТА Система живлення лабораторії: перевести рубильник електроживлення комплексу лабораторії. Антена «Голки»: установити псі-підсилювач у контейнер центральної стійки. Центральна консоль: установити картриджі з особистими сигнатурами в роз'єми приймальної панелі. О-КТА: перевести важіль основного режиму в положення «ВИХІДНИЙ» і дочекатися виходу капсул у робочу позицію. Натиснути кнопку «СЕРВІС: РОЗКРИТИ» і дочекатися, поки капсули стануть у вертикальне положення. Усім учасникам експерименту зайняти призначені для них капсули. Перевести важіль з основного режиму в положення «ЕКСПЕРИМЕНТ». *Примітка: у капсулі №1 установлена кнопка дистанційного старту. Блокування знімається на пульті в кабінеті №1. ~~6. Техперсоналу стежити за телеметрією та номінальними режимами.~~ Заплющити очі й думати про хороше!

2006 рік, Зона

Перед самим початком експерименту в січні 2006 року Кайманов остаточно відійшов від проєкту, і його капсулу вирішили замінити варіометром Суслова (технічним підсилювачем). Це було критичною помилкою: спроба поєднати живі свідомості з грубим машинним посилювачем замість цілісного колективного розуму була «варварством». Після доведення існування ноосфери — своєрідної інформаційної оболонки планети, що пов'язана з усіма розумними істотами, група науковців «С-Свідомість» визначила за мету встановлення з нею контакту, щоб створити ідеальний світ, усунувши з ноосфери відомості про людські вади. Спершу вчені розпочали експеримент із простим підключенням, щоб перевірити можливість впливу на неї. Оскільки окрема свідомість не має достатньої сили для взаємодії з ноосферою, учасники проєкту об'єднали свої розуми в єдину структуру за допомогою капсул О-КТА. Кайманов наполягав, що доступ до ноосфери має належати всьому людству, а не купці вчених.

Щоденник доктора Кайманова, січень 2006 р. Знайдено в кабінеті Кайманова в Х-7 Мені здається, вони наважились. Поводяться професійно — не причепитися. Але погляду уникають. Що для тебе ноосфера, Кайманов? Дати волю бажанням чи стати на захист думкоформ, що зберігаються в її просторі? От що стає першочерговим завданням. Ризикнути? Може, вийде, але якщо ні... Чи не зіткнемося ми з катастрофою немислимого, усесвітнього масштабу? Схоже, Далін планує замінити мою (пусту) капсулу машинкою Суслова з Карибського експерименту. Дивно, що вони не додумалися зробити варіометр такого розміру, щоб він міг замінити всіх вісьмох. Хоча чому дивуватися? Тоді нікому буде премії отримувати.

Кайманов: Варвари, які уявили себе хірургами. Під ‘єднатися до ноосфери, щоб точним ударом як скальпелем відділити добро від зла. Коли це ти Даліне навчився так безпомилково відрізняти «добро» від «зла»? Ніхто з нас це не вміє і не вмів! Ні! Доступ до ноосфери для всього людства! Без винятку. Це випробування. І воно або втопить нас у бездонній ненависті один до одного, або виведе на новий рівень. Коли ми нарешті зрозуміємо та пробачимо один-одному. Але це спрацює тільки для усіх разом, а не для восьми обраних.

Група вчених Проєкту «Х» прагнула встановити прямий зв’язок із цим інформаційним полем (ноосферою), щоб отримати можливість корегувати саму людську природу. Однак через гординю Групи по контакту з ноосерою та технічне невігластво під час критичної фази підключення стався енергетичний пробій. Вчені не змогли втримати потік аномальної енергії, експеримент вийшов з-під контролю. 10 червня 2006 року експеримент вийшов з-під контролю. Пробій призвів до вивільнення величезної енергії ноосфери, що впала на землю, викривляючи реальність навколо. Явище нагадувало палаючий потік світла з неба, а згодом почався землетрус. Більшість військових, що забезпечували охорону периметру тоді ще звичайної Чорнобильської зони відчуження, а також значна частина людей, які перебували на території, загинули миттєво. Урядові сили оточили новоутворену Зону та почали направляти всередину розвідгрупи. Жодна з них не досягла поставленої мети, оскільки інформація була суперечливою та неправдоподібною. Зафіксовано розповіді вцілілих про неймовірні природні аномалії та химерних істот з надприродними здібностями. Щоразу, коли енергія ноосфери проривалася у Зону, утворювалися аномалії — паранормальні явища з неможливими, з точки зору науки, властивостями.

ТАК УТВОРИЛАСЯ АНОМАЛЬНА ЗОНА