2006 рік, Операція «Периметр»

16 вересня 2006 року вслід за численними підтвердженими втратами особового складу наукового, технічного та охоронного персоналу Чорнобильської Зони відчуження, послідовними повними втратами зв'язку 26 липня, 12 та 26 серпня із бригадами ЗСУ, що виконували задачу з оцеплення території ЧЗВ на периметрах №3, №4, №6 відповідно, Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України було схвалено виконання спецоперації, план якої було запропоновано під час позапланової наради представників апарату державної безпеки України 28 серпня 2006 року. Під керівництвом Північного оперативно-територіального командування був сформований військовий резерв на основі 1-шої окремої танкової бригади, 30-ї окремої піхотної механізованої бригади, 54-го окремого розвідувального батальйону та 72-ї окремої механізованої бригади задля забезпечення виконання головної мети операції саперно-тактичним взводом, затвердженої нарадою 4 серпня 2006 року. Перед командуванням стояла першочергова задача доправити носій спеціального тактичного експериментального фугасу (далі — "заряд") до епіцентра виникнення явища (який за даними попередньої розвідки знаходиться у радіусі 3 км від 4-го реактора ЧАЕС) з подальшою активацією вибухового пристрою, повною евакуацією особового складу та виявлених під час операції постраждалих, з якими був втрачений зв'язок починаючи з 10 червня 2006 року. Детонація заряду планувалась за сигналом від командувачів структурних підрозділів резерву про перетин периметру №4 у повному складі, або ж у випадку повної втрати зв'язку з особовим складом під час проведення операції після активації заряду. 18 вересня 2006 року за 2 години від моменту перетину периметру на КПП Дитятки об 9:00, основні оперативні сили ЗСУ досягли селища Залісся, не зустрівши жодного спротиву. Об 11:15 до головного координаційного штабу операції надійшла термінова звістка з Центральної геофізичної обсерваторії щодо «абнормально швидкого формування штормового деречо» над територією ЧАЕС. Під час інформування оперативних сил по радіозв’язку, ефір поступово та стрімко заповнювався білим шумом аж до повного унеможливлення комунікації об 11:21. Одразу за цим послідував штормоподібний вибух некласифікованої природи з імовірним епіцентром на території ЧАЕС, який було візуально зафіксовано на всіх КПП віддаленням до 40 км. Відновлення зв’язку з оперативними силами всередині периметру відбулося о 15:44. Спираючись на дані, отримані від особового складу оперативних сил протягом доби від моменту відновлення радіозв’язку, уповноваженими координаційного штабу операції було прийнято рішення про визнання провалу операції 18 вересня 2006 року внаслідок численних втрат особового складу та відсутність інформації про статус заряду та сумніви щодо його місцезнаходження на території ЧЗВ. Також, в цілях подальшої мінімізації втрат особового складу від засвідчених загроз, наказом МВС №2 від 19.09.2006 заборонено організацію заходів щодо евакуації постраждалих з території ЧЗВ. Висунуто пропозицію створення «Чорнобильської Аномальної Зони» з укріпленим периметром на фіксованій відстані від ЧАЕС та відповідних контрольно-організаційних державних служб в цілях повної ізоляції території. Після провалу операції, декілька виживших бійців дали покази того, що вони бачили. Один з таких був командир розвідзагону «Шип-3» Остапов К.Ч.: Остапов К.Ч.: Наш загін просувався за заданим маршрутом, виконали вже точно третину від поставленого плану замірів. Туман був із самого ранку, але з наближенням до точки видимість помітно знизилася, до 10 метрів від сили. Я йшов другим, а того, хто замикав, міг тільки чути за звуками лічильників. А як їх не чути, [видалено], якщо вони вже на третьому часі почали як шалені цокати? Вже тоді відбивало по 180 рентген, а ми тільки в плащах та черевиках гумових, фільтри вже давно віджили, тільки у Олексєєва з замкнутим циклом був, та й то... Морозов А.Р.: Костянтине, ми все розуміємо, але давайте по суті. Коли зафіксовано перший контакт? Остапов К.Ч.: Коли ми наблизилися до хащі на точці 8/12Д. Спочатку сержант звернув увагу на рябінь у тумані, ну як над асфальтом у спеку. Я і раніше їх помітив, але списував на недосип. А коли наблизилися на відстань у 15 метрів, уже розгледіли це, але... як же радий, що хоч одне фото проявилося, так би не ризикнув навіть описувати — одразу б у Павловку списали. Загалом, воно як круглий акваріум або міхур такий напівпрозорий, висить у 3-4 метрах від землі. Тільки замість води і риби в ньому щось незрозуміле, ніби стиснене повітря з усяким дрібним сміттям із землі, і безперервно всередині там усе обертається, дрижить, повітря навколо рябить. Загону була дана команда зупинки, потім ми 15 хвилин провели в спробах зв'язатися з центром, але крім перешкод на нашій частоті нічого не було. Та і на решті теж. Тут-то Олексєєв і вирішив погеройствувати, та й рушив до цього міхура робити свої заміри... бідолаха. Своїх я б одразу зупинив, але академіки-то ці не під нашою субординацією, ну а задача по замірах усього незвичного перед ним і стояла. А як тільки він наблизився до об'єкта, його підняло над землею, він почав волати, молоти повітря руками й ногами, але своїх хлопців на допомогу я не пустив. Вони б усе одно не встигли — секунд через 5 гучний хлопок, міхур стиснувся, а його розшматувало так, що ніякий фугас би так не впорався. Думаю, на цей хлопок, а може й на крики, і почала вся ця мразь на нас із хащі перти, ці сучі мутанти. Морозов А.Р.: Переконливе прохання не оперувати термінами, значення яких ви не до кінця розумієте. Вже було затверджено, що ми називаємо їх некласифікованими представниками фауни. Остапов К.Ч.: Та, так... та як завгодно називайте, тільки ці ваші представники виглядають, немов у тушонки з наших пайків виросло по 4 лапи з крюками на кінцях, і очей у них було більше, ніж у будь-якої фауни, що я зустрічав! Я дав команду вогонь по першому ж візуальному контакту, но морок і туман коштував нам двох бійців... Рядовому Терещенку на моїх очах одна з цих тварюк розпорола черево, а сержанта Прокопенка вони ще живого потягли за дерева в туман... Може, саме цей чертяка і врятував нам усім життя своїм героїзмом, царство йому небесне, — секунд за 10 як я втратив його з виду, з того боку рвонула граната. Ми поклали вже пару дюжин цих представників, а решта, чорт знає скільки їх ще залишалося, від вибуху розбіглася в хащу. Ми негайно перегрупувалися, забрали з собою тіло Терещенка і направилися до КПП №7. Я прийняв рішення відмовитися від подальшого виконання задачі, оскільки... Морозов А.Р.: Ви прийняли правильне рішення, це не обговорюється. Давайте перервемося, а потім до нас приєднається наш колега з департаменту...

Пропажа студентів

Ця подія відбулася наприкінці вересня 2006 року. 27 вересня працівники Чернівецького університету повідомили, що їхні студенти в кількості 7 осіб, які вирушили на околиці Чорнобильської Зони відчуження двома днями раніше, 25 вересня, для вивчення ґрунту та природи, зникли безвісти і не виходять на зв'язок. Була сформована оперативно-пошукова група на чолі з сержантом прикордонної служби ЧЗВ Кирилом Стезяєвим, яка вирушила на пошуки зниклих. Через два дні, 29 вересня, у лісі, за три кілометри від селища Нивецьке, пошукова група виявила розбитий табір без ознак життя. Місце ночівлі знаходилося в лісовій хащі, за 700 метрів від річки Уж, і являло собою галявину, на якій було встановлено намет за всіма туристичними правилами. Всередині було знайдено 7 рюкзаків, 4 пари черевиків, зошити, кілька пар шкарпеток, куртки, теплі ковдри, а також польову пічку, сокиру, похідний посуд, колби зі зразками землі, записники, 2 зламані фотоапарати, згорілий диктофон та продукти: овочі, сухарі, чай, тушонку та інше. За першими ознаками співробітники встановили, що туристи покинули місце поспіхом: на це вказували розкидані речі та розрізаний зсередини намет. На місце прибули додаткові пошукові сили, і до ранку 30 вересня було виявлено перше тіло — ним виявився Іван Харитонов. Він віддалився від намету приблизно на 2 кілометри: на ньому не було слідів насильницької смерті, проте оперативників жахнула гримаса померлого. Через кілька годин вдалося відшукати тіла ще 5 студентів — усі пробиралися крізь нічну хащу, що залишило сліди на їхніх тілах, проте причину смерті відразу встановити не вдалося. На тілі кожного з них було виявлено незрозумілого походження бордово-фіолетовий пил, що перевищував радіаційний фон у 197 разів. Криміналісти вивчають місце трагедії та намагаються встановити причини настільки загадкової загибелі студентів Чернівецького університету. Також залишається невідомою доля останнього учасника походу — Дмитра Гриценка. На його пошуки адміністрація ЧЗВ виділила додатковий взвод солдатів. Сформовано дослідницький відділ, до якого були доставлені речі загиблих студентів, зібрані ними проби землі та знайдений на тілах загиблих пил. Навіть під пильною увагою правоохоронних органів у справі залишається безліч темних плям — невідома причина, чому вся техніка виявилася зламаною, від чого або від кого втікала група і що стало причиною смерті. Багато хто вже встиг пов'язати цю загибель із нещодавною аварією поблизу ЧАЕС, проте керівництво Зони спростовує ці заяви. Якщо вам відоме місцезнаходження Дмитра Гриценка або будь-яка інша інформація, яка може допомогти з пошуками — будь ласка, зверніться за номером редакції. Ця подія стала одним із перших цивільних інцидентів, які показали, що Зона стала смертельною не лише через аномалії та мутантів, а й через нові, непізнані чинники, які буквально «випалюють» техніку та вбивають невидимим пилом.

Примітка: подія зі студентами є інтерпретацією реальної трагедії, яка відбулася з групою Дятлова у лютому 1959 року на Північному Уралі.

2007-2008

За рік народження Зони для людства стало не просто сплеском радіації, а розривом самої тканини реальності, коли звичний світ Чорнобиля поглинув потойбічний кошмар. У 2007 році вчені так і не могли пояснити те, що трапилося. Експедиції загадково зникали, а рідкісні вцілілі розповідали про аномальну природу Зони та тварин-мутантів з неймовірними здібностями. У перші миті після Другої катастррфи простір навколо станції почав викривлятися: повітря застигало в невидимих гравітаційних жорнах, здатних за частку секунди скрутити багатотонну вантажівку в металевий вузол, а земля вкрилася електричними розрядами та «смалками», що виникали нізвідки. Природа, яку людство вважало підкореною, перетворилася на мінне поле з аномалій, де кожен крок міг стати останнім, а закони фізики поступилися місцем хаотичному переплетенню енергій, що не піддавалися жодному логічному поясненню. Разом із аномаліями з радіоактивного марева вийшли перші мутанти — живі втілення генетичного божевілля та агонії вчених Проєкту «Х». Тварини, що не встигли втекти, перетворилися на химерних потвор з оголеними м’язами, зайвими кінцівками та загостреними чуттями, налаштованими лише на одне — вбивство. Ліси наповнилися гавкотом сліпих псів, що відчували здобич за кілометри, та шурхотом кровососів, людиноподібних потвор, які ставали невидимими у вечірніх сутінках. Це був початок нової ери, де людина з вінця творіння перетворилася на вразливу мішень та здобич, яка змушена зі зброєю в руках відвойовувати кожен метр у території, яка більше не належала цьому світу.

2009 рік, перші сталкери

У Зоні почали помічати від десятків, до трьох сотен неврахованих осіб. Ці люди називають себе сталкерами. І займаються вони здебільшого пошуками так званих артефактів, аномальних утворень, які можна продати за великі кошти. Вслід за сталкерами в Зону почалися відправлятися перші наукові експедиції та встановлюватися перші наукові бункери. Один з таких був встановлений на Янтарі.

Щоденник Доктора, 2009 р. Знайдено в підвалі хижі Доктора До мого болота завітала група із цих нових дослідників Зони. Хоча Привид з Кликом задоволені доступними під рукою дивами, Стрілець рветься на північ, до ЧАЕС і далі - до самого Центру. Я навіть не уявляю, що там зараз, але ходять чутки, що мої колеги, ставши «С-Свідомістю» за підтримки інженерів МОСТ, активно замітають сліди й, намагаючись контролювати хаос, роблять погану ситуацію ще гіршою. Та й біс із ними: мій обовʼязок - зберегти будь-яке понівечене життя.

2010 рік

Перші, хто перетнув периметр Зони, ще більше розуміють, що поодинці в цьому новому світі не вижити. Сталкери почали створювати маленькі групи, які через деякий час почали збільшуватися до цілих угрупувань. Найбільші із них назвали себе «Долг» та «Воля». Багато хто каже і про так званих фанатиків Моноліту, які захищають Центр Зони від сторонніх. Вони вірять, що в Саркофазі ЧАЕС знаходиться камінь Моноліт, який замінює їм Бога.

Щоденник Доктора, 2010 р. Знайдено в підвалі хижі Доктора Стрілець ненадовго лишив у мене «Серце Чорнобиля» - артефакт, який він здобув під час чергового походу на північ. Дивно, але після дослідів мені здається, що Зона створила змінений варіометр - аномальну версію електромагнітного псі-підсилювача Суслова, але як мінімум у вісім разів потужнішу! Виходить, якби в мене на руках було щось подібне у 2006 році, то можна було б підʼєднатися до ноосфери одному!

2011 рік, Війна угруповань

9 серпня 2011 року відбувся Великий Викид, який був спричинений першим рейдом Стрільця. Викид перекроїв усю Зону: колись недоступні території стали відкритими, одночасно перекривши аномаліями звичні сталкерам дороги. З'явився доступ до Військових складів, Рудого лісу та Лиманська. Усі фракції прагнули першими встановити контроль над новими територіями. Ці події згодом отримали назву «Війна угруповань». Кажуть, колишні фанатики з «Моноліту», які після Великого викиду зникли під час масового походу до Центру Зони, знову заявили про себе. Тепер вони пруть з боку Випалювача та крізь Бар’єр, перетворившись на вкрай агресивну силу: у переговори не вступають, вигукують фанатичні гасла й нападають на кожного зустрічного в районі Військових складів. Хоч їх тривалий час вважали зниклими, ці «диваки» у знайомій формі повернулися ще більш оскаженілими, намагаючись знищити будь-кого, хто стоїть на їхньому шляху до Виконавця Бажань.

Перший похід

Щоденник Доктора, літо 2011 р. Знайдено в підвалі хижі Доктора Клик і Привид притягнули Стрільця, ледь живого. Кажуть, дійшли до якогось Моноліту в саркофазі ЧАЕС - містичного каменя, що виконує бажання... Дурня якась. Мої колишні колеги чи остаточно здуріли, чи продовжують вважати себе вершителями доль. Чи слід мені втручатися? Добре, що серед цього мороку в мене є відрада - Стрілець, який встигнув стати мені сином не за кровʼю, але за Зоною. Він сильний, він одужає, щоб знову піти на північ. Та чи маю я право його тримати?

Одним із фронтів цієї Війни було протистояння сталкерів Кордону на чолі з Панотцем Валеріаном та бандитів Смітника, яких об’єднав бугор на прізвисько Йога. Нейтрали діяли настільки вдало, що змогли захистити себе навіть від спроб СОП захопити контроль над Кордоном. Іншим важливим моментом Війни угрупувань стало чергове протистояння Долгу та Волі, у результаті якого бази Долгу були перенесені на завод «Росток», а Воля зайняла Військові склади, вибивши з них СОП. Пізніше генерал Крилов, який тоді командував «Долгом», передав НДІ «Агропром» під контроль СОП. Бандити ж закріпилися на колишній базі Волі на фабриці. Фінальна битва відбулася у Лиманську за контроль над містом. У спробах вибити звідти Моноліт і закріпитися на локації брали участь бійці «Волі», «Долгу», найманці та бандити. І, навіть, «Чисте небо»...

«Чисте небо»

У вересні 2011 року на Болотах бійці таємного клану «Чисте небо» знайшли напівживого найманця на призвісько Шрам, який дивом вижив після Великого викиду.

Записка від Шустрого для Каланчі Знайдено серед руїн бази «Чистого Неба» Каланча, приніс тобі подаруночок. Знайшов сталкера одразу після Викиду. Не знаю як, але він це все пережив. Лебедєв цим страх як зацікавився: каже, що його треба витягнути за будь-яку ціну. Придивись за ним, а то, якщо він у нас відкинеться, буде зовсім незручно. Медикаменти я спробую знайти та щось тобі принесу.

Шрам, прийшовши до тями на базі «Чистого неба», дізнається від Лебедєва та Каланчі про свою унікальну здатність виживати під час викидів, яка водночас поступово руйнує його нервову систему. Лідер угруповання переконаний, що часті катаклізми — це захисна реакція Зони на проникнення невідомої групи за Випалювач мізків, що загрожує глобальною катастрофою.

Журнал сеансів звʼязку Папка, знайдена на базі «Чистого неба» 2011-й, вересень Повідомлення від 03.09.2011 В. Д.: Відповідаю на попереднє питання: станом на вересень 2011 року аномальна енергія, що надходить із ноосфери, усе ще нестабільна. Так звані «викиди» - результат цих флуктуацій. Продовжуйте спостереження й збір даних. Каланча: Прийнято. Продовжуємо спостереження. Повідомлення від 10.09.2011 В. Д.: Для забезпечення функціонування плану «Кинджал» вам необхідно прийняти до лав угруповання агента «А:НШ-017» і забезпечити спостереження за ним. У разі виявлення нестабільної роботи його нейропрограми потрібно мотивувати агента на пошук і ліквідацію сталкера «А:ЛС-013». Лебедєв: Прийнято. Спостереження буде встановлено.

Погодившись допомогти, найманець зачищає Болота від ренегатів і вирушає на Кордон до Сидоровича.

Записано в бункері Сидоровича Сидорович: Я тобі, хлопче, дещо розповім про вплив. Діло було влітку 2011 року. Зона тоді кипіла, кожен тягнув ковдру на себе. Потім це назвуть Війною угрупувань. А я, як завжди, сидів на Кордоні й рахував не тільки хабарі, а й вплив. Бо в Зоні, хто має вплив — той і живе довше. І от з’явився він. Панотець Валеріан. Старий лис, хрін з бугра. Весь такий правильний, хіба що строєм не ходить і німбу нема. Дивитися гидко. Ходить, проповіді читає про сталкерське братерство, збирає навколо себе хлопців, ніби пастух отару. А сталкери — народ простий: хто голосніше говорить і вигляд має впевнений, за тим і підуть. Я відразу зрозумів: якщо так піде далі, торгувати буду не я, а він мені дозволятиме. Мені не сам Валеріан заважав. Мені заважало, що він порушував і так хиткий баланс сил на Кордоні та в Зоні. Почав домовлятися, миритися... А де мир — там менше стріляють, а де менше стріляють — там менше купують патронів, медикаментів і всього іншого. Бізнес, нічого особистого. От і подумав я: а що, як трохи підштовхнути ситуацію? Військові тоді нервові були, глибоко в Зону не лізли, але стріляли без розбору. Я ж не дурень — напряму нічого робити не став. Просто пустив кілька «випадкових» чуток: мовляв, Валеріан в обхід їх буде артефакти з Зони виносити. Холецький тоді залишився б без своєї долі, а військове начальство не любить, коли їх без неофіційного грошового забезпечення лишають. Військові, ясна річ, починають рейди, виходять на бандитів, щоб із двох сторін Валеріана до стіни притиснути. Все, як задумано. І тут як грім серед ясного неба з Боліт вилазить Шрам. Хто такий, звідки — ніхто толком тоді не знав. Бігає, як навіжений, лізе туди, де нормальна людина й кроку не зробить. І ламає мені всю шахову партію… От так завжди: плануєш тихо прибрати фігуру з дошки, а прибігає якийсь черговий притрушений, яких у Зоні хоч греблю гати, і гра починається заново... Зона, що з неї взяти...

Торговець повідомляє, що загадковий сталкер на прізвисько Клик нещодавно шукав рідкісні деталі, і спрямовує героя далі за слідом — на Смітник. Пошуки приводять Шрама через Смітник до Темної долини, де йому доводиться втрутитися у справи «Волі». Викривши зрадника-коменданта Щукіна, який підставляв своїх бійців під удари ворогів, найманець здобуває прихильність лідера угруповання Чехова. Той підтверджує, що Клик справді купив необхідну йому електроніку, а технік «Волі» допомагає запеленгувати частоту КПК втікача. З’ясувавши, що ціль знову повернулася на Смітник, Шрам вирушає в погоню, намагаючись наздогнати групу, чиї дії дестабілізують усю Зону.

Група Стрільця

На Смітнику Шрам потрапляє у засідку бандитів, які грабують його та залишають у підвалі. Там він знаходить КПК з інформацією, що підтверджує здогадки Лебедєва: група сталкерів справді проникла до Центру Зони. Дізнавшись про таємне сховище в підземеллях «Агропрому», найманець вирушає туди. Допомігши лідеру «Долгу» Крилову затопити нижні рівні комплексу, щоб зупинити навалу мутантів, Шрам знаходить схованку Стрільця. З аудіозаписів стає зрозуміло, що Стрілець, Клик та Привид готують другий похід до ЧАЕС, що загрожує новим надпотужним викидом, а сам Стрілець вирушив на Янтар за захистом від псі-випромінювання.

Стрілець: Всім привіт, це Стрілець. Ніяк не очікував, що Доктор зуміє так швидко поставити мене на ноги. Значить так, до мене дійшли чутки, що хтось пронюхав про наші успіхи й наполегливо шукає контакту. Чую, не на добре це. Треба поквапитися з наступним виходом до Центру. Привид: Здоров був, Стрільцю. Радий, що ти живий. Слухай, ми з Кликом знайшли всі деталі та зібрали два дешифратори. Обидва у схованці неподалік від Випалювача, заберемо, коли підемо до Центру. Стрілець: Привиду, друже, ось це справді чудова новина. Значить, слухайте план: через катакомби нам точно нічого не світить, тож залишається один варіант — іти через Випалювач. Я прямую до Сахарова за однією цяцькою, яка допоможе нам зберегти свої мізки цілими. Чекайте на мене на Військових складах. Лебедєв: Найманець, говорить Лебедєв. Листування зі схованки багато що прояснює. Тепер ми знаємо, що в центрі Зони побувала група Стрільця. Ба більше, вони готують другий похід до центру Зони... ідіоти. Якщо їм вдасться задумане, то станеться другий Великий викид. Потужність цього разу буде такою, що все живе загине, а Зона перейде в абсолютно нестабільний стан. Цього не можна допустити... Стрілець пішов на Янтар. Ти найближче до нього, тому спробуй перехопити. Про Клика та Привида ми подбаємо самі.

Останній наказ Лебедєва Записка, знайдена на базі «Чистого неба» Шустрий. МОСТ провалився. Проєкт «Егіда» із захисту вчених скомпрометовано. У мене для тебе останнє завдання: поки Шрам шукає Стрільця, тобі потрібно знайти інформацію про сталкерів на прізвисько Клик і Привид. Якщо зустрінеш їх самих, ліквідуй. Удачі.

На Янтарі професор Сахаров розповідає, що Стрілець ошукав учених, забравши прототип псі-блокатора. Щоб наздогнати втікача, Шрам допомагає стабілізувати псі-фон на заводській території: він вилучає секретні документи та разом із загоном Лівші перезапускає систему охолодження. Коли рівень випромінювання падає, з’ясовується, що Стрілець зовсім поруч. Найманець переслідує його до Рудого лісу, проте біля мосту в Лиманськ потрапляє у засідку, а Стрілець підриває за собою тунель, відрізаючи прямий шлях. Єдиним шансом продовжити погоню залишається шлях через Лиманськ, але міст у місто захоплений ренегатами. За порадою Лебедєва Шрам звертається до старого сталкера Лісника. Виконуючи його доручення, найманець повертає рідкісний артефакт «Компас» та захоплює потужний радіопередавач на Військових складах. Це дозволяє визволити групу найманців із просторової аномалії «Пузирь», які в подяку обіцяють допомогти Шраму пробити шлях до Лиманська та завершити його небезпечну місію.

ЧАЕС за три дні

Шрам прибуває до мосту в Лиманськ у самий розпал запеклого бою між «Чистим небом» та ренегатами. Завдяки допомозі найманця група Лісовика, яку раніше визволили з аномалії, опускає розвідний міст, відкриваючи шлях до міста. Разом із передовим загоном Шрам пробивається крізь щільні заслони фанатиків «Моноліту» та війскових СОП, розчищаючи дорогу основній групі. Останньою перепоною на шляху до станції стає занедбаний госпіталь, де найманцю доводиться не лише відбиватися від монолітівців, а й власноруч збити військовий гелікоптер, що втрутився у бій. Подолавши госпіталь, герой нарешті потрапляє на територію ЧАЕС, де зустрічається з Лебедєвим. Бійці фіксують сигнал Стрільця, який уже перебуває зовсім близько, проте захищений потужним псі-полем від пристрою Сахарова. Лебедєв вручає Шраму експериментальну електромагнітну гармату Гаусса, щоб той дистанційно вивів з ладу псі-захист Стрільця. Це єдиний спосіб зупинити сталкера, поки випромінювання Зони не зробило його вразливим. Однак, як тільки захисне поле Стрільця руйнується, стається непередбачуване: показники приладів зашкалюють, і починається надпотужний викид, якого так боялися. У фінальних кадрах ми бачимо наслідки: десятки безвольних сталкерів, серед яких і сам Стрілець, лежать у таємничому приміщенні перед мерехтливими моніторами. Їх піддають психотропному кодуванню, перетворюючи на слухняних агентів програми S.T.A.L.K.E.R.

2012 рік, Центр Зони

Багато сталкерів мріє потрапити до Центру Зони, але майже нікому це не вдається через Випалюч мізків. Тому торговці об'єднуть свої сили, щоб знайти спосіб пробратися до Центру.

«Тінь Чорнобиля»

Історія розпочинається у травні 2012 року, коли під час нічної грози блискавка влучає у «вантажівку смерті», що перевозила тіла загиблих із Центру Зони. На ранок сталкер Рудий знаходить серед уламків єдиного вцілілого та відносить його до торговця Сидоровича. Рятівник виявляє у героя татуювання «S.T.A.L.K.E.R.» та КПК із моторошним завданням: «Убити Стрільця». Оскільки знайда нічого не пам’ятає про своє минуле, торговець дає йому прізвисько Мічений і змушує відпрацювати порятунок, виконуючи небезпечні доручення. Першим серйозним випробуванням для Міченого стає звільнення сталкера Шустрого з бандитського полону на АТП на Кордоні. Отримавши за це флешку з даними, Сидорович ділиться зачіпкою про Стрільця — легендарного сталкера, який знайшов шлях до Центру Зони. Щоб просунутися далі, герой погоджується викрасти секретні документи військових із НДІ «Агропром», оскільки торговці мріють прорватися крізь Випалювач мізків до легендарного «Клондайку артефактів». Шлях до істини пролягає крізь небезпечні зустрічі з досвідченими сталкерами Лисом, Сірим та дигером Кротом. Саме Крот виводить Міченого на підземну схованку групи Стрільця. Там герой знаходить листування, з якого дізнається про склад групи — Стрільця, Привида та Клика, а також про їхнього таємничого "спільного друга". З’ясовується, що Клик загинув, а Стрілець наодинці вирушив до Центру Зони. Здобувши документи на «Агропромі», Мічений прямує до Бару «100 рентген», де Бармен стає його новим куратором. Бармен відправляє героя в лабораторію X-18, приховану в Темній долині, де зберігається частина секретних документів. Щоб відчинити двері, Міченому доводиться штурмувати базу бандитів і вбити їхнього ватажка Борова, у якого був другий електронний ключ. Після успішної вилазки та втечі від військових СОП, які атакували долину, герой дізнається про наступну ціль — лабораторію X-16 на озері Янтар, де вчені намагаються приборкати смертоносне псі-випромінювання. На шляху на Янтар Мічений рятує професора Круглова від найманців Вовкодава і вже на Янтарі допомагає Сахарову налаштувати захисний псі-шолом. Проникнувши в лабораторію X-16, він вимикає псі-установку (Великий мозок) і знаходить тіло Привида. Записи в КПК загиблого вказують на те, що "спільний друг" групи, відомий як Доктор, знає всю правду про Стрільця, а вийти на нього можна через сталкера Провідника з Кордону. Отримані документи підтверджують: Випалювач мізків — це рукотворна машина, яку необхідно вимкнути для проходу на північ. Повернувшись на Кордон, герой зустрічає Провідника, який спрямовує його до старої схованки в підземеллях «Агропрому». Там на Міченого чекає Доктор, який відкриває приголомшливу правду: Мічений і є тим самим Стрільцем. Доктор застерігає, що легендарний «Виконавець бажань» — це лише небезпечна ілюзія, і розповідає про справжню схованку в Прип’яті, де лежить декодер від таємних дверей усередині Саркофага ЧАЕС, прямо до Бункеру керування Монолітом(лабораторія Х-19). Озброєний знанням про свою справжню особистість, Стрілець вирушає на Військові склади, де допомагає «Волі» захистити Бар’єр від фанатиків «Моноліту». Це відкриває йому шлях до Радара. Пробившись крізь численні загони ворогів, він проникає в лабораторію X-10 і нарешті вимикає Випалювач мізків. Тепер дорога до Прип’яті та ЧАЕС відкрита для всіх сталкерів, і Стрілець готується до фінального кидка, щоб розкрити головну таємницю Зони.

Операція «Моноліт»

Коли всі псі-установки були вимкненні, наприкінці травня військові розпочинають штурм Центра Зони, щоб взяти ситуацію в Зоні під свій контроль. Стрілець вирушає до Прип'яті, де разом із загоном сталкерів-ветеранів пробивається до центру міста. На шляху знаходить у готелі схованку в номері 26 — декодер, здатний відчинити секретні двері в Саркофазі ЧАЕС. Потрапивши на територію самої станції, Стрілець опиняється в епіцентрі битви між військовими, що штурмують об'єкт, та загонами «Моноліту». По рації військові оголошують про наближення надпотужного викиду. Стрілець встигає пробратися всередину Саркофага до початку катаклізму. Усередині його манить до себе Виконавець Бажань, чому намагаються завадити фанатики «Моноліту». У стінах станції Стрілець знаходить Бункер керування Монолітом та знищує установку, після цього до нього на св'язок вперше виходить Представник «С-Свідомості» у якості голограми. Після відмови від пропозиції приєднатися до вчених, Стрілець черех телепорти потрапляє прямо до Генераторів, до лабораторії Х-7, де знищує вчених «С-Свідомості» у капсулах.

«Поклик Припʼяті»

Після відключення Випалювача мізків уряд України наприкінці літа 2012 року ініціює нову масштабну операцію «Фарватер» для встановлення контролю над ЧАЕС. Проте план зазнає краху: передові п’ять гелікоптерів групи «Скат» зникають, так і не діставшись цілі. Для з’ясування причин катастрофи СБУ відправляє в Центр Зони свого досвідченого агента — майора Олександра Дегтярьова, який у минулому був вправним сталкером. Його завдання — знайти вцілілі машини та зібрати розкидану інформацію, паралельно лавіруючи між угрупованнями на Затоні та в околицях заводу «Юпітер», де вольні сталкери, бандити, «Долг» та «Воля» розгорнули нову боротьбу за вплив. Досліджуючи місця падіння, Дегтярьов з’ясовує, що частина техніки була уражена аномальним струмом. Шукаючи шляхи евакуації, майор дізнається про підземний шляхопровід «Прип’ять-1», що веде з «Юпітера» прямо в мертве місто Прип'ять. Разом із загоном добровольців — Зулусом, Вано, колишнім монолітівцем Бродягою та лейтенантом Соколовим — він долає заповнений газом тунель і виходить на зв’язок із залишками військових під командуванням полковника Ковальського, які тримають оборону в старій пральні Прип’яті. Ситуація критична: гарнізон тане, зв’язку з центром немає, а монолітівці використовують невідому потужну зброю (гаусс-гармату). У ході розслідування Дегтярьов захоплює прототип гаусс-гармати (Виріб №62) і з’ясовує через техніка Кардана та секрети лабораторії X-8, що витоки розробок псі-полів ведуть до засновників «Чистого неба». Справжню ж розгадку краху «Фарватеру» приносить Стрілець, що несподівано з’являється в Прип’яті: він пояснює, що аномалії змінюють розташування після кожного викиду, тому старі карти військових виявилися смертельною пасткою. Зібравши докупи всі фрагменти пазла та заручившись підтримкою Стрільця, Дегтярьов координує фінальну евакуацію під шквальним вогнем фанатиків та зомбованих, завершуючи свою небезпечну місію в самому серці Зони.